Спадщина Тараса Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Так сталося, що помер поет на чужині. Але і друзі, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання Кобзаря бути похованим, згідно з його “Заповітом”, на рідній землі. Тож, 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.  

До цієї пам’ятної дати - Дня перепоховання Великого сина України, у Вільненському ліцеї приурочені візуальний ланцюжок “Поруч з великим Тарасом” та дистанційна літературна полиця “Кобзарем ми його звемо…”. Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях українського народу.