Виставка розмістилася у трьох залах, які затягнули маскувальною сіткою і займає майже 600 квадратних метрів. Експозиція розташована на металевих конструкціях, які символізують зруйнований внаслідок бойового протистояння Донецький аеропорт. Вже тільки переступивши поріг музею ти до кінця екскурсії знаходишся в такому стані, що саме тут і зараз все проходить і саме з тобою.

Тут, в музеї є особливо важка, з моральної точки зору, “Зала Пам’яті” – півтисячі портретів людей, які віддали на Донбасі свої життя, захищаючи Україну. У цій залі емоції дійсно зашкалювали. Діти стояли і читали прізвища воїнів-героїв, вдивлялись в фото, розглядали особисті речі хлопців. Я ніколи ніде це так чітко не усвідомлювала, як там, в тій кімнаті, що війна ось поруч і яка вона страшна. Ніяк не хотілося вірити, що ось цих молодих, гарних людей уже немає серед нас.

Також в музеї АТО створили вражаючий кінозал, де зображення передається на 360 градусів і відчувається “ефект присутності”. На чотирьох стінах пропонується подивитися 24-хвилинний фільм, у якому в хронологічній послідовності представлені події останніх трьох років – від окупації Криму до сьогодення. Тут, в цьому залі, нерви натягуються як струна і ти ніби сам, особисто,  пререживаєш  всі ці страшні події. І саме тут згадуєш слова Катерини Глущенко:

За волю та за долю України
Боролися століття і віки,
Душею боліли за нею батьки.
Тепер прийшла і наша черга
Усьому світу довести:
Хто такі є українці,
І як свободу ми умієм берегти!