У листопаді в нашій країні вшановується 85 річниця голодомору 1932 – 1933 років минулого століття, як однієї з найбільших трагедій в історії. Довгий час правда про цю безпрецедентну подію  замовчувалася, як мовчали і свідки трагедії. Здавалося, що всі ті жахи винищені з підвалин пам*яті людства. Ті, хто їх пережив, небагатослівні.  Ніхто не може  сьогодні назвати точну цифру  жертв, відомо лише, що це мільйони викошених смертю людських доль. За вкарбованими в історію свідченнями, тих кому поталанило вижити історики вивели жахливі цифри: Щохвилини з вересня 1932 по липень 1933 помирали щонайменше 17 осіб, щогодини – більше 1000, щодня – понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення.

   У Центрі художньо – естетичної творчості учнівської молоді  керівниками гуртків для вихованців було підготовлено та  21.11.18  захід у форматі усного журналу під назвою “І мільйонам, утративши лік, воскреса, наче вилитий з воску, 33-й розпроклятий рік”;  облаштовано тематичний куточок та  виставку   робіт вихованців гуртків   “Джерельце”, “Умілі руки”, керівник Інна Олександрівна Майстренко під назвою    “В руках, що виростили хліб не залишили ні зернини…”. Загальна кількість учасників 25 чоловік.

Колектив дітей, керівників гуртків та батьків приєдналися до районного міьтингу - реквієму та Всеукраїнської акції “Запали свічку”

Горить свіча – і хліб лежить,

І пам’ять полум’ям тремтить,

Пече нам серце, тіло й  душу.

Я пам’ятати все це мушу!